УКАЗЫ ПРЕЗИДЕНТА УКРАИНЫ

Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі

Про додаткові заходи щодо погашення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги

Про заходи щодо забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку

Про стимулювання житлового будівництва

Про Основні напрями забезпечення житлом населення України на 1999 - 2005 роки

Про соціальний захист малозабезпечених громадян в умовах переходу на повну оплату вартості житлово-комунальних послуг

Про Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей

Про прискорення реформування житлово-комунального господарства

Про розмежування земель державної та комунальної власності

Про прискорення передачі об'єктів соціальної інфраструктури права державної власності у комунальну власність

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі

З метою розширення можливостей інвестування індивідуального житлового будівництва на селі постановляю:

1. Кабінету Міністрів України:

• сприяти виконанню регіональних програм забезпечення громадян житлом шляхом створення фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (далі - фонди) із залученням нетрадиційних джерел фінансування;
• затвердити Положення про порядок формування і використання коштів фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, надавши фондам право кредитування індивідуальних забудовників;
• розробити та затвердити Правила надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі, встановивши їх граничний розмір та передбачивши можливість погашення цих кредитів і відсотків за користування ними частково або повністю сільськогосподарською продукцією власного виробництва за цінами та на умовах, визначених договорами;
• підготувати пропозиції про внесення до Закону України "Про податок на додану вартість" доповнень щодо звільнення від податку на додану вартість виконаних робіт (вартість робіт) по будівництву житла, що здійснюється за рахунок коштів фондів;
• передбачати у проектах Державного бюджету України на наступні роки виділення фондам коштів для надання пільгових довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам на селі на умовах внесення плати за користування кредитом у розмірі трьох відсотків річних;
• підготувати пропозиції щодо внесення змін до відповідних законодавчих актів, передбачивши часткове підвищення ставок акцизного збору від продажу спирту етилового, алкогольних та безалкогольних напоїв, тютюнових виробів і спрямування додаткових надходжень на рахунки фондів.

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним і Севастопольській міській державним адміністраціям:

• створити зазначені вище фонди, основним завданням яких є залучення інвестицій у будівництво житла, забезпечення забудовникам сприятливих умов для спорудження жилих будинків з надвірними підсобними приміщеннями;
• розробити у 1998 році регіональні програми індивідуального житлового будівництва на селі ("Власний дім");
• використовувати для реалізації програм індивідуального житлового будівництва на селі частину державних капітальних вкладень, що виділяються на розвиток соціальної сфери села, безпосередньо для спорудження комунальних мереж та систем інженерного забезпечення індивідуальних жилих будинків, насамперед у місцях їх компактної забудови;
• всебічно підтримувати використання у будівництві житла нетрадиційних джерел фінансування, в тому числі коштів підприємств і організацій, населення та інших позабюджетних коштів, шляхом їх концентрації на рахунках фондів;
• проводити роботу серед підприємств агропромислового комплексу та інших підприємств суспільного виробництва усіх форм власності щодо спрямування на формування коштів зазначених фондів частини прибутку, що залишається в їх розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету;
• сприяти здешевленню вартості будівництва індивідуального житла шляхом надання забудовникам пільг у придбанні місцевих матеріалів та використанні автотранспорту, спорудженні об'єктів інженерного забезпечення за рахунок місцевого бюджету;
• сприяти створенню фондами власної матеріально-технічної бази з виготовлення будівельних матеріалів і конструкцій, обслуговування машин і механізмів, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 27 березня 1998 року

N 222/98

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про додаткові заходи щодо погашення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги

З метою зменшення заборгованості громадян України за житлово-комунальні послуги, спожиті газ і електроенергію та часткового погашення заборгованості бюджетних установ і організацій із виплати заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій та соціальних допомог п о с т а н о в л я ю:

1. Установити, що заборгованість станом на 1 квітня 1999 року за житлово-комунальні послуги, газ та електроенергію працівників бюджетних установ і організацій, осіб рядового, начальницького складу та вільнонайманих працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців, пенсіонерів та осіб, які отримують соціальну допомогу, за їх письмовою згодою може бути погашена в рахунок заборгованості їм відповідно заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій та соціальних допомог, які виплачуються із бюджетів усіх рівнів.

2. Кабінету Міністрів України у двотижневий строк затвердити порядок проведення взаєморозрахунків заборгованості, передбаченої статтею 1 цього Указу.

Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям у двомісячний строк забезпечити проведення зазначених взаєморозрахунків та розрахунків з підприємствами-надавачами житлово-комунальних послуг, газу, електроенергії у межах проведених взаєморозрахунків.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 11 травня 1999 року

N 492/99

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про заходи щодо забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку

З метою сприяння розв'язанню проблеми забезпечення житлом офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, які звільнені у запас або відставку та перебувають на квартирному обліку за місцем проживання, п о с т а н о в л я ю:

1. Поширити чинність Указу Президента України від 1 липня 1993 року N 240 ( 240/93 ) "Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей" (із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України від 16 жовтня 1993 року N 468 ( 468/93 ), від 12 листопада 1993 року N 521 ( 521/93 ), від 19 січня 1994 року N 13 ( 13/94 ), від 5 квітня 1994 року N 136 ( 136/94 ), від 31 травня 1995 року N 405 ( 405/95 ), від 6 грудня 1996 року N 1166 ( 1166/96 ), від 6 квітня 1999 року N 367 ( 367/99 ) на інвестування будівництва та придбання житла для офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, які звільнені у запас або відставку за станом здоров'я, вислугою років, а також у зв'язку із скороченням чисельності або штату та перебувають на квартирному обліку за місцем проживання.

2. Встановити, що порядок проектування, будівництва та здачі об'єктів, побудованих відповідно до Указу Президента України від 1 липня 1993 року N 240, для осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, встановлюється Положенням, що затверджується Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України за погодженням з Національним координаційним центром соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 11 травня 1999 року

N 495/99

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про стимулювання житлового будівництва

( Указ не вступив в дію у зв'язку з прийняттям Закону N 942-XIV ( 942-14 ) від 14.07.99 )

З метою стимулювання розвитку житлового будівництва та відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України ( 254к/96-ВР ) постановляю:

1. Установити, що з 1 січня 2000 року звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт (вартість робіт) з будівництва житла незалежно від джерел фінансування.

2. Покласти на Кабінет Міністрів України надання офіційних роз'яснень щодо цього Указу.

3. Цей Указ набирає чинності в порядку, передбаченому пунктом 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 28 червня 1999 року

N 747/99

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про Основні напрями забезпечення житлом населення України на 1999 - 2005 роки

З метою створення умов для забезпечення житлом населення України, активізації інвестиційної діяльності у сфері житлового будівництва постановляю:

1. Схвалити Основні напрями забезпечення житлом населення України на 1999 - 2005 роки (додаються).

2. Кабінету Міністрів України:

• враховувати положення Основних напрямів забезпечення житлом населення України на 1999 - 2005 роки під час розроблення проектів державних програм економічного та соціального розвитку та державних бюджетів на відповідні роки;
• розробити проекти нормативно-правових актів, необхідних для реалізації положень Основних напрямів забезпечення житлом населення України на 1999 - 2005 роки.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 15 липня 1999 року

N 856/99

СХВАЛЕНО
Указом Президента України від 15 липня 1999 року N 856/99

ОСНОВНІ НАПРЯМИ забезпечення житлом населення України на 1999 - 2005 роки

1. Стан забезпечення житлом та основні завдання житлового будівництва на період до 2005 року

Житлова проблема є однією з найгостріших соціально-економічних проблем в Україні.

Середня забезпеченість населення житлом становить 20,1 кв. метра загальної площі на одну особу, що в 2 рази менше, ніж у розвинених країнах світу.

Обсяги будівництва житла за останні роки зменшилися більш як у 2,5 раза і становили в 1998 році 5,85 млн. кв. метрів, з них лише 3,5 відсотка будувалося за рахунок централізованих капіталовкладень. Значно скоротилося спорудження житла підприємствами та організаціями, а також кооперативне житлове будівництво (в 10-12 разів).

Істотні зміни відбулися у структурі введеного в експлуатацію житла та джерелах фінансування його будівництва. Частка житлового будівництва за рахунок коштів населення досягла майже 57 відсотків його загального обсягу.

Залишається невирішеною проблема забезпечення житлом громадян, які потребують соціального захисту. Лише для пільгових згідно з чинним законодавством категорій громадян необхідно побудувати близько 70 млн. кв. метрів житла.

Повільними темпами здійснюється реконструкція житлових будинків перших масових серій забудови, яка б дала змогу відновити 72 млн. кв. метрів житла.

У зв'язку з цим основними завданнями у сфері забезпечення житлом населення України є:

• збільшення у два рази протягом 1999 - 2005 років обсягів житлового будівництва в Україні та здача в експлуатацію до 2005 року до 55 млн. кв. метрів житла, для чого необхідно залучити 45 млрд. гривень, у тому числі завершення спорудження близько 10 млн. кв. метрів тимчасово припиненого будівництвом житла;
• вдосконалення у 1999 - 2001 роках нормативно-правових актів щодо фінансування та кредитування будівництва житла з метою нарощування обсягів будівництва;
• сприяння збільшенню інвестицій у житлове будівництво.

2. Пріоритети у забезпеченні населення житлом

Пріоритетами у забезпеченні населення України житлом мають стати:

• надання за рахунок державного житлового фонду на умовах оренди соціального житла громадянам, які потребують соціального захисту з боку держави;
• створення відповідних умов для придбання і спорудження житла для молодих сімей, одиноких молодих громадян, сільських жителів, військовослужбовців.
• Для реалізації пріоритетів у забезпеченні населення України житлом необхідно:
• для громадян, які потребують соціального захисту з боку держави
• сприяти створенню інституту соціального житла, яке надаватиметься у межах установленої норми громадянам, що потребують поліпшення житлових умов та соціального захисту з боку держави у зв'язку з хворобою, втратою працездатності, втратою годувальника, безробіттям з не залежних від них обставин, старістю та в інших випадках, визначених законодавством України;
• розробити порядок надання соціального житла та порядок фінансування і кредитування його будівництва, запровадивши систему стимулювання, у тому числі податкового, інвесторів і забудовників;
• сприяти фінансуванню будівництва та придбанню соціального житла за рахунок державного та місцевого бюджетів, а також із залученням іноземних інвестицій та кредитів, коштів підприємств (об'єднань), установ, організацій різних форм власності, в тому числі благодійних фондів, громадян;
• створювати умови правового та фінансового захисту інвестицій, спрямованих у будівництво соціального житла;
• для молодих сімей та одиноких молодих громадян
• забезпечувати розширення довгострокового державного кредитування молодих сімей на будівництво (реконструкцію) житла, яке здійснюється через Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву при Державному комітеті України у справах сім'ї та молоді, зокрема, передбачати для цього щорічне виділення коштів у Державному бюджеті України окремим рядком, залучати кошти місцевих бюджетів та підприємств (об'єднань), установ, організацій, кредитних спілок, громадян;
• сприяти пріоритетному розвитку будівельних потужностей молодіжних житлових комплексів, стимулюючи передачу об'єктів незавершеного будівництва та виділення земельних ділянок під будівництво житла для молодих сімей з метою швидкого та ефективного освоєння кредитних ресурсів і забезпечення створення нових робочих місць для молоді;
• для сільського населення
• розширювати можливості інвестування житлового будівництва на селі відповідно до Указу Президента України від 27 березня 1998 року N 222 ( 222/98 ) "Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" шляхом розвитку місцевих фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та реалізації регіональних програм індивідуального житлового будівництва "Власний дім";
• вдосконалювати механізм передачі обласним фондам підтримки індивідуального житлового будівництва на селі недобудованих житлових будинків та підприємств переробної промисловості і будівельних матеріалів для завершення їх будівництва за рахунок коштів фондів;
• визначати додаткові джерела формування коштів фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, в тому числі за рахунок місцевих бюджетів;
• для військовослужбовців та членів їх сімей
• розробити і затвердити Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, фінансування якої здійснюватиметься за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів із залученням інвестицій та кредитних ресурсів;
• створювати сприятливі умови для фінансування та кредитування будівництва і реконструкції житла з урахуванням специфіки функціонування Збройних Сил України та інших військових формувань, створених згідно з законодавством.

3. Фінансово-кредитні механізми житлового будівництва

Фінансово-кредитними механізмами житлового будівництва в період 1999 - 2005 років мають стати кредитування будівництва та придбання житла під заставу цього житла (далі - іпотечне кредитування), фінансування житлового будівництва за рахунок будівельних заощаджень громадян та спеціалізованих недержавних фондів, надання цільових житлових позик.

Розвиток іпотечного кредитування потребує:

• створення умов для надання громадянам довгострокових, до 30 років, кредитів під заставу власних квартир, будинків, дач, іншого нерухомого майна;
• створення ефективних механізмів захисту прав кредиторів та позичальників через систему державної реєстрації прав на землю та іншу нерухомість;
• впровадження чіткої системи рефінансування іпотечних заставних через їх продаж після оформлення кредиту з метою підтримки на необхідному рівні ліквідності балансу банка, додаткового залучення коштів для іпотечних кредитів.

Створення будівельних заощаджень громадян та спеціалізованих недержавних фондів для інвестування будівництва житла (далі - фонди) потребує:

• запровадження порядку формування фондів, кошти яких складатимуться із внесків вкладників, нарахованих на них відсотків, платежів у рахунок погашення наданих кредитів цільового призначення, інших джерел, не заборонених чинним законодавством;
• встановлення пільг з оподаткування для вкладників будівельних заощаджень громадян та коштів, внесених до фондів шляхом виключення із складу сукупного оподатковуваного доходу громадян - вкладників цих коштів, а також включення до складу валових витрат платника податку коштів, внесених суб'єктом підприємницької діяльності на рахунки громадян, які перебувають з ним у трудових відносинах;
• формування будівельних заощаджень громадян та коштів фондів, використання їх із забезпеченням захисту як вкладника, так і позичальника коштів;
• запровадження обов'язкового страхування коштів будівельних заощаджень громадян та фондів;
• забезпечення низької процентної ставки на кредит та її стабільності протягом усього строку кредитування;
• узагальнення досвіду роботи холдингової компанії "Київміськбуд" та акціонерного банку "Аркада" із залучення коштів населення на будівництво житла, а також досвіду роботи Южно-Української АЕС щодо спорудження житла за рахунок довготермінових товарних кредитів з метою поширення на інші регіони України.

Створення механізму надання цільових житлових позик потребує:

• запровадження цільових житлових позик шляхом випуску облігацій або проведення цільової кредитної емісії;
• використання коштів цільових житлових позик виключно для кредитування робіт, пов'язаних із завершенням недобудованих житлових будинків. Обсяги позики мають визначатися Національним банком України та Кабінетом Міністрів України. Використання цільової житлової позики має здійснюватись тільки через спеціально уповноважений банк.

4. Територіально-містобудівні та архітектурно-технічні напрями в житловому будівництві

Для містобудівного забезпечення житлового будівництва відповідним місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування необхідно:

• закінчити розроблення Генеральної схеми планування території України та послідовно здійснювати розроблення і коригування генеральних планів населених пунктів, проектів детального планування житлових масивів, проектів забудови, проектів розподілу територій житлових кварталів (мікрорайонів) багатоквартирної забудови;
• розробити регіональні та місцеві правила забудови населених пунктів, спростити порядок і процедуру розміщення об'єктів містобудування, надання земельних ділянок для будівництва, забезпечити нормативно-правове врегулювання резервування земель для розвитку населених пунктів, насамперед для житлового будівництва;
• забезпечити розміщення об'єктів житлового будівництва в найбільш сприятливих екологічних умовах та випереджувальний розвиток інженерно-транспортної інфраструктури;
• скоригувати містобудівні показники з метою забезпечення найбільш ефективного використання територій для розміщення житла відповідної комфортності та поверховості;
• забезпечити поряд з приватизацією земельних ділянок для садибної забудови продаж земельних ділянок для здійснення підприємницької діяльності у сфері житлового будівництва на конкурентних засадах;
• забезпечити державне регулювання формування ринку землі в населених пунктах.

З метою зменшення вартості житла та забезпечення енергозбереження у будівництві вважати за доцільне:

• впроваджувати в будівництво прогресивні та економічні архітектурно-будівельні системи і матеріали на основі використання місцевих будівельних матеріалів - ефективної цегли, малих блоків "сухого" пресування, безавтоклавних ніздрюватих бетонів, виробів із відходів деревообробки тощо, проводити реструктуризацію підприємств великопанельного домобудування;
• збільшити обсяги малоповерхового і більш комфортного житла з розвинутими системами автономного інженерного забезпечення (опалення, водопостачання, каналізація) різної потужності, застосування екологічно чистих та відновлюваних джерел енергії;
• забезпечити перехід на економічно обгрунтовані норми питомих витрат енергоносіїв у процесі експлуатації житла, запровадити облік їх споживання;
• зменшити витратність енергоресурсів у процесі експлуатації житла, наблизити її рівень до середньоєвропейського за рахунок підвищення теплозахисних властивостей як для нового житлового будівництва, так і для наявного житлового фонду, відповідно до нових теплотехнічних нормативів;
• впроваджувати сучасну методологію проектування житла, техніко-економічного обгрунтування застосування нових архітектурно-будівельних та інженерних систем, реконструкції житлових будинків перших масових серій забудови.

ГлаваАдміністрації Президента України М.БІЛОБЛОЦЬКИЙ

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про соціальний захист малозабезпечених громадян в умовах переходу на повну оплату вартості житлово-комунальних послуг

З метою посилення соціального захисту населення та вжиття упереджувальних заходів в умовах переходу на повну оплату вартості житлово-комунальних послуг постановляю:

1. Кабінету Міністрів України:

• внести до 1 листопада 1999 року зміни до нормативно-правових актів, що стосуються надання житлових субсидій та інших видів державної соціальної допомоги з врахуванням майнового стану громадян;
• забезпечити вдосконалення механізму надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям залежно від рівня доходів.

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям:

• переглянути діючі норми споживання населенням житлово-комунальних послуг з метою їх здешевлення та стимулювання економного витрачання;
• вжити заходів до прискорення встановлення квартирних лічильників води і газу на умовах розстрочення платежів для малозабезпечених громадян строком на 36 місяців без сплати відсотків, за винятком банківських послуг;
• забезпечити погашення заборгованості місцевих бюджетів перед житлово-комунальними та енергопостачальними організаціями за призначені населенню субсидії, першочергове і повне фінансування паливопостачальних організацій та вжиття заходів щодо постачання до початку опалювального сезону 1999/2000 року твердого палива громадянам, які мають право на пільгове його одержання, в тому числі за призначеними субсидіями;
• передбачити в бюджетах на 2000 рік фінансування програми житлових субсидій у повному обсязі;
• здійснити до 1 січня 2000 року реорганізацію органів соціального захисту населення, включивши до їх складу служби субсидій, та утворити підрозділи соціальних інспекторів.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 30 вересня 1999 року

N 1239/99

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей

З метою створення умов для забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу відповідних центральних органів виконавчої влади, які мають військові та прирівняні до них формування, та для активізації інвестиційної діяльності в сфері житлового будівництва постановляю:

1. Схвалити проект Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, розроблений Комісією з питань житлової політики при Президентові України та внесений Прем'єр-міністром України.

2. Кабінету Міністрів України:

затвердити у двотижневий строк Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей;

враховувати під час розроблення проектів загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку та законів про Державний бюджет України на відповідні роки основні завдання Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей;

розробити проекти нормативно-правових актів, необхідних для реалізації Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 2 жовтня 1999 року

N 1262/99

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про прискорення реформування житлово-комунального господарства

З метою прискорення реформування житлово-комунального господарства, поліпшення якості обслуговування населення постановляю:

1. Схвалити Основні напрями прискорення реформування житлово-комунального господарства (додаються).

2. Підтримати пропозицію Кабінету Міністрів України і заснувати щорічний всеукраїнський конкурс "Місто найкращого благоустрою".

3. Кабінету Міністрів України:

• забезпечити реалізацію Основних напрямів прискорення реформування житлово-комунального господарства;
• утворити у двотижневий строк Міжвідомчу комісію з реалізації реформи житлово-комунального господарства (далі - Комісія) та затвердити положення про неї;
• затвердити у місячний строк Положення про щорічний всеукраїнський конкурс "Місто найкращого благоустрою";
• прийняти нормативно-правові акти, що випливають з цього Указу.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям провести у місячний строк аналіз стану справ у житлово-комунальному господарстві та подати Комісії відповідні пропозиції щодо його реформування.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 19 жовтня 1999 року

N 1351/99

СХВАЛЕНО

Указом Президента України від 19 жовтня 1999 року N 1351/99

ОСНОВНІ НАПРЯМИ прискорення реформування житлово-комунального господарства

1. Стан реформування житлово-комунального господарства

Створення ефективного ринкового механізму функціонування житлово-комунального господарства з метою підвищення рівня обслуговування споживачів здійснюється шляхом поступового запровадження економічно обгрунтованих цін і тарифів на житлово-комунальні послуги на базі реальної вартості цих послуг з одночасним реформуванням галузі.

Протягом 1992 - 1997 років рівень відшкодування населенням вартості житлово-комунальних послуг був доведений до 80 відсотків. Проте через повільне реформування у галузі, зниження курсу гривні в умовах незмінності тарифів цей процес не супроводжувався підвищенням якості та зниженням вартості послуг.

Внаслідок цього рівень відшкодування населенням вартості послуг знову знизився до 60 відсотків. Погіршився фінансовий стан підприємств галузі.

Все це зумовлює необхідність прискорення ринкових реформ у житлово-комунальному господарстві, задіяння всіх можливих резервів здешевлення вартості послуг та підвищення їх якості.

2. Основні напрями прискорення реформування житлово-комунального господарства

Основними напрямами прискорення реформування житлово-комунального господарства, спрямованими на здешевлення вартості та підвищення якості житлово-комунальних послуг, забезпечення прозорості встановлення тарифів на ці послуги, збільшення джерел їх фінансування при забезпеченні гарантій для соціально незахищених верств населення, є:

• поглиблення демонополізації та розвиток конкурентного середовища;
• удосконалення системи управління житлово-комунальним господарством через його реструктуризацію та запровадження договірних відносин між споживачами і виробниками послуг із забезпеченням їх правового захисту;
• реформування системи фінансування житлово-комунального господарства.

Для реалізації напрямів прискорення реформування житлово-комунального господарства необхідно:

• у сфері демонополізації та розвитку конкурентного середовища:
• запровадити протягом першого півріччя 2000 року обслуговування об'єктів житлово-комунального призначення на договірних засадах із застосуванням санкцій за порушення договірних зобов'язань;
• внести пропозиції щодо посилення правового захисту виробників та споживачів житлово-комунальних послуг;
• посилити роз'яснювальну і організаційну роботу із створення органів самоорганізації населення з метою залучення їх до управління житловим фондом;
• запровадити з 1 січня 2000 року конкурсний порядок відбору суб'єктів надання житлово-комунальних послуг з числа підприємств різних форм власності;
• вжити заходів до безумовного забезпечення прав споживачів на встановлення сертифікованих в Україні приладів обліку споживання газу, холодної та гарячої води, приладів регулювання та обліку тепла;
• у сфері вдосконалення системи управління житлово-комунальним господарством:
• здійснити реструктуризацію підприємств житлово-комунального господарства;
• завершити передачу в комунальну власність відомчих об'єктів житлово-комунального господарства;
• розробити до 1 березня 2000 року пропозиції з удосконалення системи управління житлово-комунальним господарством на місцевому рівні;
• завершити протягом 2000 року формування нормативної бази для переходу до економічно обгрунтованих тарифів на послуги, що надаються підприємствами житлово-комунального господарства, забезпечивши при цьому захист інтересів населення;
• у сфері реформування системи фінансування житлово-комунального господарства:
• подати до 1 січня 2000 року в установленому порядку пропозиції щодо оподаткування житлово-комунальних послуг з метою здешевлення їх вартості, впорядкування надання пільг на оплату житла та комунальних послуг, джерел їх фінансування та внести відповідні зміни у нормативно-правові акти з цих питань;
• розробити до 1 травня 2000 року фінансові механізми впровадження ресурсозберігаючих технологій з метою здешевлення вартості житлово-комунальних послуг та відповідного зниження тарифів;
• сприяти залученню інвестицій для розвитку організацій з обслуговування і ремонту об'єктів житлово-комунального господарства;
• розробити до 1 травня 2000 року механізм реструктуризації заборгованості бюджетів усіх рівнів підприємствам житлово-комунального господарства з дотацій, пільг та субсидій за попередні роки;
• запровадити протягом 2000 року систему забезпечення житлово-комунального господарства технічними засобами на лізинговій основі;
• запровадити протягом 2000 року диференційовану плату за утримання житла та надання комунальних послуг з урахуванням інженерного обладнання будинків;
• удосконалити механізм фінансування та кредитування житлово-комунального господарства для забезпечення виконання цільових програм енергозбереження, впровадження передової техніки та технології, санітарної очистки населених пунктів, створення централізованих комп'ютерних інформаційних баз даних, а також інших програм, що забезпечують розвиток підприємств житлово-комунального господарства.

Глава Адміністрації Президента України М.БІЛОБЛОЦЬКИЙ

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про розмежування земель державної та комунальної власності

( Указ не вступив в дію у зв'язку з відхиленням проекту Закону про розмежування земель державної та комунальної власності згідно з Постановою ВР N 1020-XIV ( 1020-14 ) від 08.09.99 )

З метою вдосконалення організації використання земель України та відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України ( 254к/96-ВР ) постановляю:

1. Провести розмежування земель державної та комунальної власності на умовах і в порядку, встановлених цим Указом.

2. Установити, що в комунальній власності перебувають землі загального користування у межах населених пунктів, а також земельні ділянки, на яких розміщено об'єкти комунальної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель комунальної та приватної власності.

Для цілей цього Указу правом комунальної власності на землю вважається право територіальної громади володіти, ефективно використовувати та розпоряджатись на власний розсуд і в своїх інтересах землею як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

3. Розмежування земель державної та комунальної власності полягає у визначенні і встановленні в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності.

Межі земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності, встановлюються в натурі (на місцевості) на підставі проектів визначення їх меж.

Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Виконання робіт, пов'язаних із розмежуванням земель державної та комунальної власності, організовують відповідні місцеві державні органи земельних ресурсів.

Витрати, пов'язані з розмежуванням земель державної та комунальної власності, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що передбачені на проведення земельної реформи.

Використання коштів, зазначених у частині п'ятій цієї статті, а також розподіл витрат, пов'язаних із розмежуванням земель державної та комунальної власності, між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Право комунальної власності на землю відповідно до законодавства набувається і реалізується територіальними громадами безпосередньо або від їх імені органами місцевого самоврядування.

Право комунальної власності на землю може набуватися в разі:

• передачі земель з державної до комунальної власності;
• вилучення (викупу) земельних ділянок для громадських потреб відповідно до закону;
• придбання земельних ділянок за цивільно-правовими угодами.

5. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до законодавства.

Право державної власності на землю може набуватися в разі:

• передачі земельних ділянок з комунальної до державної власності;
• вилучення (викупу) земельних ділянок для державних потреб відповідно до закону;
• придбання земельних ділянок за цивільно-правовими угодами.

Право державної власності на землю може набуватися за правом спадкоємства згідно з законом.

6. Передача земель з державної до комунальної власності здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, за винятком передачі до комунальної власності земельних ділянок, на яких розміщено об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній власності та знаходяться у сфері управління районних державних адміністрацій.

Земельні ділянки, зазначені у частині першій цієї статті, передаються до комунальної власності за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

До повноважень Кабінету Міністрів України належить:

• визначення меж земельних ділянок, на яких розміщено об'єкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управління Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
• визначення меж земельних ділянок, які не можуть передаватися до комунальної власності згідно зі статтею 8 цього Указу.

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій належить визначення меж земельних ділянок, на яких розміщено об'єкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управління районних державних адміністрацій.

7. Передача земель з комунальної до державної власності здійснюється за рішенням:

• сільських, селищних, міських рад - щодо земельних ділянок, які перебувають у власності відповідних територіальних громад;
• районних, обласних рад - щодо земельних ділянок, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст та перебувають в управлінні районних, обласних рад.

Порядок передачі земельних ділянок з державної до комунальної власності та з комунальної до державної власності визначається Кабінетом Міністрів України.

8. Не можуть передаватися до комунальної власності з земель державної власності:

• землі гірничодобувної промисловості державного значення і земельні ділянки з розвіданими родовищами корисних копалин загальнодержавного значення;
• землі єдиної енергетичної та космічної систем;
• землі залізниць, що засновані на державній власності, автомобільних доріг державного значення, землі авіаційного і трубопровідного транспорту, на яких розміщено об'єкти державної власності, землі державних установ зв'язку та інформації;
• землі Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших військових формувань, створених відповідно до законів України;
• землі природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та інші землі природоохоронного призначення, а також землі територій та об'єктів загальнодержавного значення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну, а також історико-культурну цінність;
• землі лісового фонду загальнодержавного значення поза межами населених пунктів;
• землі водного фонду, за винятком закритих водойм, боліт, каналів, повністю розміщених у межах населених пунктів, а також річок, які від витоку до гирла повністю розміщені в межах населених пунктів;
• землі державних сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, державних учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, державних елітно-насінницьких і насінницьких господарств;
• землі державних племінних заводів, племінних господарств, конезаводів, державних господарств з вирощування хмелю, ефіроолійних і лікарських рослин, фруктів і винограду;
• земельні ділянки, що використовуються для забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших державних органів;
• землі Національної академії наук України, галузевих академій наук, інших державних наукових установ та організацій;
• землі запасу, призначені для забезпечення загальнодержавних потреб.

9. Кабінету Міністрів України:

• провести протягом 1999 - 2001 років розмежування земель державної та комунальної власності;
• у двомісячний строк:
• затвердити порядок розмежування земель державної та комунальної власності;
• визначити порядок передачі земельних ділянок з державної до комунальної власності та з комунальної до державної власності;
• встановити порядок використання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів для фінансування витрат, пов'язаних із розмежуванням земель державної та комунальної власності, а також порядок розподілу цих витрат між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами.

10. Установити, що дія статті 2 цього Указу не поширюється на земельні ділянки, передані у власність недержавним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам.

11. Покласти на Кабінет Міністрів України надання офіційних роз'яснень щодо цього Указу.

12. Цей Указ набирає чинності в порядку, передбаченому пунктом 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 27 червня 1999 року

N 722/99

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про прискорення передачі об'єктів соціальної інфраструктури права державної власності у комунальну власність

( Дію Указу припинено у зв'язку з набранням чинності Законом N 1294-XIV ( 1294-14 ) від 15.12.99 )

З метою створення сприятливих умов для господарювання суб'єктів підприємницької діяльності, які утримують об'єкти соціальної інфраструктури, збереження функціонального призначення цих об'єктів та відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України ( 254к/96-ВР ) постановляю:

1. Установити, що об'єктами передачі з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст згідно з цим Указом є житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які належать державним підприємствам, установам, організаціям (далі - підприємства) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Передача об'єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" ( 147/98-ВР ), з урахуванням особливостей, визначених цим Указом. Разом з житловим фондом передаються зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).

Ініціатива щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", та підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

2. Рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, Національною академією наук України, іншими аналогічними самоврядними організаціями, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Пропозиції щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами цих підприємств.

3. Додаткові видатки місцевих бюджетів, пов'язані з утриманням і капітальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури, переданих у комунальну власність, протягом бюджетного року, в якому здійснена передача, фінансуються з бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за рахунок трансфертів, передбачених у державному бюджеті на ці цілі, та пайової участі підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), в розмірі 30 відсотків суми їх витрат на утримання об'єктів соціальної інфраструктури за відповідний період минулого року.

Порядок використання коштів державного бюджету, залучених під час передачі об'єктів соціальної інфраструктури з державної у комунальну власність, визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок залучення і використання коштів підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що спрямовуються на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, визначається в угодах, які укладаються між підприємствами, господарськими товариствами, створеними у процесі приватизації (корпоратизації), та відповідним органом місцевого самоврядування. Починаючи з бюджетного року, що настає за роком передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність, видатки, пов'язані з утриманням цих об'єктів, фінансуються з бюджетів сіл, селищ, міст, районів у містах (у разі передачі об'єктів соціальної інфраструктури у власність їх територіальних громад) або з обласних чи районних бюджетів (у разі передачі об'єктів соціальної інфраструктури у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст).

Видатки місцевих бюджетів, пов'язані з утриманням об'єктів соціальної інфраструктури, враховуються під час визначення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

4. Кабінету Міністрів України:
забезпечити протягом 1999-2001 років передачу у комунальну власність всіх об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); передбачати у проектах Державного бюджету України на 2000 і 2001 роки трансферти бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на капітальний ремонт та утримання об'єктів соціальної інфраструктури, що передаватимуться у комунальну власність протягом зазначених років відповідно до цього Указу.

5. Фонду державного майна України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади забезпечити до 1 серпня 1999 року подання підприємствами Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям попередньо узгоджених з органами місцевого самоврядування пропозицій щодо передачі з державної у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури, які належать державним підприємствам або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

6. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям: скласти графіки передачі об'єктів соціальної інфраструктури з державної у комунальну власність виходячи з визначеної Кабінетом Міністрів України першочерговості передачі таких об'єктів, узагальнити розрахунки витрат на зазначені цілі; подати Міністерству фінансів України та Міністерству економіки України графіки передачі об'єктів соціальної інфраструктури з державної у комунальну власність з розрахунками і економічним обгрунтуванням розмірів необхідних трансфертів у 2000 році - до 1 вересня 1999 року, у 2001 році - до 1 липня 2000 року.

7. Покласти на Кабінет Міністрів України надання офіційних роз'яснень щодо цього Указу.

8. Цей Указ набирає чинності в порядку, передбаченому пунктом

4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 15 червня 1999 року

N 648/99