Трезвый взгляд на ситуацию:
додано: 13-09-2005
S@nya: Закінчення періоду післяреволюційного романтизму
І ось вони знову окремо. Закінчується період післяреволюційного романтизму. Помаранчева карета перетворилася на гарбуза, жінка в білому з косою перестала бути принцесою, а король виявися оголеним, бо „команда президента” раптом звузилася до декількох одіозних фігур, звинувачених, до того ж, у корупції. Наркотики з „наколотих апельсинів” перестали діяти, і ось все більше українців повертаються до реальності.
Помилка більшості рядових революціонерів полягає у тому, що вони настільки захоплюються романтизмом часу, що маніпулювати їх свідомістю стає дуже легко. І ось вже ідеали революції привласнюють найспритніші ватажки, відкупившись від справжніх носіїв цих ідеалів медалями і посвідченнями „учасника революції”.
А трохи згодом ці ж спритні „дєльци” усвідомлюють, що „ідеали революції” можуть приносити непогані політичні і навіть матеріальні дивіденди, якщо прикривати ними свої роги, та якщо вдало їх перепродати, начепивши на горілку вчорашні гасла найпролум”яніших романтиків-революціонерів.
Щоб не розчаровуватись, не треба було піддаватися чарам. Щоб не відчувати себе зрадженим сьогодні, достатньо було лише раз на день навіть у найспекотніші часи революції нагадувати собі, що Ющенко – це лише півкроку вперед, до демократії і громадянського суспільства (а значить і до заможної та квітучої України), це лише півкроку, а не стрибок.
Ну не можуть люди, які виросли і були виховані у СИСТЕМІ, ламати цю СИСТЕМУ. Окрім бажання це робити, потрібна ще й воля, потрібні знання ЯК це робити. Потрібно мати хоч якесь уявлення про альтернативу, якого, судячи із промов і дій Ющенка, явно не вистачає.
І все ж не варто забувати про те, чого ми змогли уникнути: консервації режиму кучмістів, остаточний продаж України на Схід і, головне, втрати надії на нормальне, демократичне майбуття. Ющенко – це шанс для нас. Шанс для молоді, шанс для прогресивної, інтелектуальної, частини дорослого населення, побудувати ту Україну, про яку ми мріяли, коли вигукували „Разом нас багато – нас не подолати!”. Давайте не віддамо це гасло у власність сину Ющенка, не обміняємо його на посаду радника держсекретаря, або на значок „Ай лав Ю. ”, і тоді ідеали революції зраджені не будуть, бо їх не зрадимо ми.
http://maidanua.org/static/mai/1126572970.html