Дякую, Наталі!
Чесно кажучи, я - просто везунчик.
Починаючи з того часу, як доля розвела мене та СА(саветскую армію) по різним напрямкам мені просто шалено везе. Я вчився на омріяному факультеті кібернетики, причому це навчання більше нагадувало розвагу.
Потім (1993), коли багато народу мріяло отримувати 50$, друг єврей мене пристроїв валютчиком на вокзал і за три роки вдалося заробити на дві квартири не кажучи вже про веселу та безшабашну роботу, яка теж сприймалася як розвага.
Потім я вчасно пригальмував з цим заняттям. Оскільки валютні дилери живуть мало.
Була робота за спеціальністю, яка теж йшла в кайф і приносила нормальний за мірками 1998 року дохід. Як тільки там почали виникати застійні явища, трапився теж добрий товариш, який нас звідти звільнив. Після цього я зміг погуляти три роки! І тепер я знаю, що я здатний гуляти (нічого не робити) три роки і відчувати кайф. Багато людей панічно боїться нічого не робити. Навіть якщо може собі це дозволити. Я ж тепер знаю, що життя - це просто чудово. Навіть якщо немає роботи. Це чудовий привід покопатися в собі. Спробувати задати собі цікаві запитання. Навіть з розлученням - теж повезло. Бо я знайшов велике щастя бути сім`янином. Тобто при дітях. Я їх всіх люблю, а проблеми - новий виклик стати кращим.
Моя нова робота, яка стартувала 15 травня - це теж чудовий та цікавий крок життя. Вільний графік, цікаві завдання. Я відчуваю себе в своїй тарілці, що росту. Можливо це причина, чому я зараз мало пишу на форум.
Перед цим була чудова поїздка в Крим. Нарешті я подивився на крим очима автотуриста. А гірська дорога з Феодосії в Алушту - це просто захопливо.
Я зрозумів, що я не громадянин світу. Найцікавіше, що можна пізнати - це пізнати себе. Можливо своє село. Свою країну. Є багато природних чудес, цікавих людей. Але по справжньому зрозуміти це все можуть тільки одиниці. Типу Голтіса. Там де він говорить про надвисоку частоту
http://www.goltis.info/ru/comments/afrika_golod/
Для більшості європейців все, що за тропіками - просто небезпечно для здоров`я, а тому навряд чи буде корисне.
Все це більше нагадує кашу - хочеться багато сказати, а треба вже спати.
Я пишу для розумних людей, які можуть вставити пропущені слова і домислити незавершені думки.
Мені завтра 37.
Всім щастя!