Будівельна тривалість ‒ важливий показник, який використовується в багатьох галузях, включно з оцінкою вартості нерухомості, життєвим циклом проєктів, аналізом матеріальних потоків та дослідженням будівельного фонду.
Цей показник також відіграє ключову роль у впровадженні принципів циркулярної економіки та адаптації існуючої забудови, що може сприяти зменшенню викидів парникових газів в міському середовищі. Такі результати дослідження, опублікованого у журналі Buildings&Cities, демонструють емпіричну оцінку тривалості існування будівель, що були знесені у кількох містах США та Європи.
Автори проаналізували велику базу даних — близько 14 879 знесених будівель із дев’яти американських та чотирьох європейських міст. Статистичні методи дозволили оцінити середню тривалість життя споруд, виявивши, що в середньому будівлі простояли 71 рік (зі стандартним відхиленням 28 років). При цьому житлові будинки в середньому служили довше, ніж нежитлові. Дослідження також показало, що старші міста не обов’язково мали будівлі з довшою тривалістю експлуатації, а сучасні тенденції знесення впливають на зміну віку будівель у місті.
Автори підкреслюють, що тривалість життя споруди визначається не лише технічними характеристиками чи матеріалами, але й рішеннями власників, економічними чинниками та архітектурними особливостями. Часто будівлі знесені ще до того, як вони досягли максимально можливого технічного ресурсу, що зумовлює додаткові витрати ресурсів та збільшення викидів від їхнього демонтажу. Вихідні дані про реальні вікові показники споруд дозволяють краще прогнозувати потреби у матеріалах, планувати життєвий цикл будівель та розробляти стратегії для довшої експлуатації існуючих об’єктів.
Ці висновки важливі для архітекторів, урбаністів, інвесторів та політиків, адже вони допомагають зрозуміти, як тривалість життя будівель впливає на міський ландшафт, екологічний слід та ефективне використання ресурсів у довгостроковій перспективі.