Idalgo
17.12.2010 09:04:36
"США знають що роблять в Iраку та Афганiстанi. Звичайно не з тероризмом борються."
+
"Ми i надалi лишаємося дойними коровами, але,"
Харч, вот они и пришли сюда-)ты же не глупый человек, приведи мне хотя бы одну причину, по которой бы им была выгодна украина как самостоятельная, независимая экономически и политически страна с богатым населением, а не сырьевой придаток с дешевой рабсилой?
Ну ка, напряги серое вещество/?
kharch
17.12.2010 09:08:43
Будь-яка ностальгiя - це упадок. Це старiсть. Треба гнати це. Тому намагаюся менше заїзджати на Ломоносова - гуртожиток, унiверситет, молодiсть. Треба жити сьогоднiшнiм днем. Треба давати дiтям впевненiсть не звязуючи їх дядьою Ленiним, Маудзедуном, Вашiнгтоном. Впевненiсть - це здоровий дух, знання, що виживали люди навiть без iзмiв - з кам`яними топорами, оточенi льодовиками та саблезубими тиграми. Але треб шоб кров бiгала i чекати нової кровi, нових перемог.
http://www.inosmi.ru/social/20091224/157182941.html
kharch
17.12.2010 09:11:52
Для тих, хто думає iнакше:
http://cccp.tv/
Idalgo
17.12.2010 09:16:45
kharch: Будь-яка ностальгiя - це упадок. Це старiсть. Треба гнати це. Тому намагаюся менше...
" Але треб шоб кров бiгала i чекати нової кровi, нових перемог."
Ой, сиди уже спокойно, интернет-борцун. Крови ему захотелось. Запомни, государство может иметь свои недостатки. Но это государство. Благодаря ему у тебя в квартире плюсовая температура зимой. Благодаря ему ты можешь спокойно ходить по улицам. Как только начнуть киргизить и требовать новой крови, и новых побед, у тебя не будет ничего из того, на что ты сейчас даже внимания не обращаешь - ни тепла дома, ни хлеба на полке магазина, ни спокойствия на улице. Даже интернет пропадет, ты представляешь?
kharch
17.12.2010 09:17:59
Idalgo: "США знають що роблять в Iраку та Афганiстанi. Звичайно не з тероризмом борються."
+
"Ми...
Iдальго, моя сiра речовина готується кодувати.
Я з тобою згодний - нас доять i потрiбно щось робити.
Але я потихеньку дою тих, хто нас доїть i маю що робити.
Я навiть готовий платити тим, хто думав би i робив би щось над тим, щоб нас не доїли.
Я - за вселенське та всеукраїське щастя готовий проголосувати навiть своїм гаманцем.
Але я не знаходжу в собi сили, вiдваги, мужностi започаткувати такий проект.
Вiн у грунтi, я вiдчуваю, що маленький росток вже вийшов iз зерна i прямує угору до сонечка i тепла щоб зрости мiцним зеленим деревом яке започаткує лiс української самодостатностi.
Всьому свiй час.
Всiм вдачi!
Idalgo
17.12.2010 09:25:43
kharch: Будь-яка ностальгiя - це упадок. Це старiсть. Треба гнати це. Тому намагаюся менше...
". Тому намагаюся менше заїзджати на Ломоносова - гуртожиток, унiверситет, молодiсть."
Так-с. Значит насколько я помню твои посты, родился и вырос ты в селе, чуть ли не в землянке. Потом, окончив школу, получается приехал в Киев и судя по общаге поступил в университет им. Шевченка, опять таки судя по общаге куда-то типа факультета информатики?Тогда он недавно появился помниться, я еще в школе занял какое место на олимпиаде по математике которую проводили там и мне тоже пришло приглашение туда поступать-). Вот, и значит выучили тебя бесплатно, собственно благодаря чему ты и имеешь сейчас возможность заработать на хлеб с толстым слоем масла. И все это было в СССР.
Но, конечно, гордится нам нечем. И вспоминать хорошее тоже не хочется.
Мда, порой поражаюсь просто глубине человеческой неблагодарности-)
kharch
17.12.2010 09:28:43
Idalgo:
" Але треб шоб кров бiгала i чекати нової кровi, нових перемог."
Ой, сиди...
Iдальго, тобi потрiбно вчити Дарвiна: виживає не найсильнiйший, а той, хто пристосовується. Селюки, якi топчуть мiщанську пиху, якi срать на неї хотiли. Тепло там, де ми, а не держава.
Кров i її обiг по органiзму - це те, що робить життя щасливим.
Всi тривоги, ностальгiї, страхи - це нездоров`я.
Очистити органiзм, строгий пост. Лiтр кип`ятку(без всiлких чаїв та меду) натощак.
Пiсля того, як шлунок буде чистим а мозок - оптимiстичним ти дiзнаєшся що я говорив про кров.
Idalgo
17.12.2010 09:49:45
"виживає не найсильнiйший, а той, хто пристосовується. Селюки, якi топчуть мiщанську пиху, якi срать на неї хотiли. Тепло там, де ми, а не держава."
Ну да. И по Дарвину значит будет - лучше жить на коленях, чем умереть стоя.
Не парься, так и будем жить, свой шанс уже просрали, рано или поздно поймешь.
kharch
17.12.2010 09:50:32
Iдальго, я знаю що таке вдячнiсть.
Я вдячний мамi i тату за здоров`я i розум.
Вдячний бабусi яка незважаючи на те, що її СРСР позбавив чоловiка в соковитi 29 рокiв не тримала на нього зла а все своє кохання донесла дiтям i, особливо, внукам.
Я вдячний СРСР за те, що вiн розвалився i дав можливiсть менi вiльно шукати свiй шлях.
Так, я вчився на факультетi кiбернетики в унiверi.
Хоча мушу визнати - то бiльше корочка. Приблизно iз середини другого курсу я дуже рiдко вiдвiдував унiвер, оскiльки тверезо оцiнив якi знання можу отримати там i якi користуючись ненависною (коханою звичайно) AT 286 програмував вiд ранку до ночi. Рiдко який студент на початку 90-х мав таку можливiсть - адже на факультетi у нас були якiсь дрєвнi СМ-2 (PDP якi в штатах користувалися на початку 70-х)
http://eurgen12.livejournal.com/23431.html
та ЄС-ЕВМ - System/360 США-1964 (
http://ru.wikipedia.org/wiki/ЕС_РР’Рњ
).
Я вдячний швейнiй фабрицi Україна, яка дала менi мiй персональнй комп`ютер та ще й платила менi якiсь 70 рублiв в додаток до стипендiї 70 рублiв.
Я вдячний єврею Льошi Федоровському, який розповiв менi як можна заробити грошi тодi, коли цiни на продукти (це було ще за СРСР) за одну нiч пiднiмалися вдвiчi-втричi i на прилавках нарештi з`явилися всi торти-ковбаси.
Я завжди був оптимiстом i менi завжди жилося чудово.
Я нiколи не жалiвся на сусiдiв.
У нас знизу живе якийся бувший ГБ-шник (нiхера не робить i отримує пенсiю яка дозволяє мiняти машини, мати замiську дачу) який якось пiднявся i наказав щоб ми дiтей взували в тапочки по коли вони бiгають по квартирi то це дуже заважає його дружинi. Навiть пропонував нам купити коври. (не полюбляю коври). Але коли його син нарiк прийшов позичити 300грн я з радiстю дав. Бо знав, що одного часу йому буде нiчим повернути цi грошi i нiхто не буде нас турбувати щоб дiти не бiгали по квартирi. Так воно i сталося.
Я всiм вдячний, Iдальго. I сьогоднi краще нiж вчора, а завтра краще нiж сьогоднi.
Вдачi!
kharch
17.12.2010 10:08:16
Про сусiдiв я згадав в контекстi Iзгоя. Намагався з ним якось дружити i спiлкуватися по асьцi. Не змiг. Вiн постiйно на щось жалiється. На сусiдiв, на вуйкiв, на жлобiв.
От i зараз - спитав про скандiнавiв - виявляється вони його дратують!
Вiн знайшов якiсь щiлинки щоби пожити в їхнiй країнi i вони його дратують!
Iдальго, я знаю що трясу повiтря, i нiкого не змiню крiм себе.
Але не можна нити i жалiтися. Навiть коли тебе кинули у бочку.
Це твоє життя i воно сповнено безкiнечних пригод!
Вiдкривай широко очi i вдихай на повнi груди!
Щасти!
