"Гучноголосі бабусі, розлючені АТОшники, ошукані місцеві мешканці, м’язисті тітушки, громадські активісти району та небайдуже ОСББ — це зовсім не герої вітчизняного ситкому, а найпоширеніші типажі
псевдо-активістів, які орудують на київських будівельних майданчиках.
Схеми роботи псевдо-активістів настільки різні, що на часі випускати повчальний посібник. У 2014-2015 на хвилі патріотизму постійним добре відпрацьованим сценарієм була участь «бійців АТО». Чоловіки у військовій формі частіше за все не мали нічого спільного з антитерористичною операцією. До цього виїжджали на «патріотах району», яким начебто як «за державу образливо», і щоб ця образа пройшла, вони виставляли конкретний прайс забудовнику. Зараз найчастіше до подібного роду конфліктів підключаються радикальні і громадські організації, окремі представники політичних сил, спортивні юнаки міцної статури, все ті ж активісти району. Як правило, прикривають все це ширмою з місцевих жителів, які можуть бути як обізнані про реальні цілі пікетів і акцій (легкі гроші), так і накручені ззовні недостовірною інформацією і фейками.
У кожного з учасників наїзду на забудовника своя місія. Міцні хлопці і представники радикальних організацій допомагають парканам падати, трощать техніку, провокують охорону території на сутички, хамлять, блокують роботу. Це «м’язи» протесту, найчастіше діють з позиції сили. Вони потрібні, щоб тримати всіх в тонусі, зарядженими і накрученими. Якщо голова у них працює, то хлопці ніколи першими не полізуть в бійку. Їх мета — спровокувати сторону забудовника на неправомірні дії. Тут головне, ні в якому разі не вестися на провокацію.
Радикали і затяті громадські поборники можуть застосовувати силу, але найчастіше їх зона відповідальності — пікети, галас, гучні безпідставні звинувачення в тому, що забудовник «спотворить район», «позбавить» їхніх дітей місць в дитячих садках, перекриє проїзд. Вони — голос протесту.
Місцеві жителі бувають двох видів — справжні і фіктивні. Перші можуть мати свої інтереси, як, наприклад, захист незаконно присвоєної землі під парковку на Русанівці, бути абсолютно дезінформовані щодо реальних планів забудовника і накручені збоку або ж також заробляти на цьому. Про фіктивних говорити особливо і не потрібно: це люди, які звикли таким чином заробляти. За годину на майданчику вони можуть отримати від 300 до 1000 грн залежно від ступеня їх участі у виставі. Це — тіло протесту.
Як правило, професійні мітингувальники і псевдо-активісти добре організовані і юридично підковані, вони відмінно пишуть скарги, запити та налаштовують місцевих. Це мозковий центр і режисери-постановники або вправні виконавці доручень.
Це давно відомий і відпрацьований сценарій маніпулювання масами: встановлення наметів, гучні гасла, псевдо-патріотичні речівки, образи і заклики до силового штурму, провокування відкритих зіткнень. На цьому етапі підключаються радикальні організації, які регулярно ламають паркани на будівництвах Києва. Все це активно висвітлюється в соцмережах і ЗМІ. Головна мета — інформаційний шум, резонанс, хайп. Будівництво гальмується або навіть тимчасово зупиняється, а далі йдуть пропозицію до забудовника домовитися
Акції під конкретний майданчик можуть влаштовувати пару-трійку разів, ініціювати засідання комісії в КМДА з резонансних будівництв, викликати представників забудовника на нібито публічний діалог, який перетікає в балаган. Все це робиться для розігріву перш, ніж до девелопера відправляють «гінця». Той пропонує за певну суму або певну кількість квартир в будинку позбутися всіх проблем раз і назавжди
Цифри, які вимагають від забудовників зацікавлені особи, досить різні. Учасники ринку називають суми від $20 000 до $200 000 і навіть значно більше.
Щоб залишити в спокої девелоперів і залагодити штучно інспірований конфлікт, активісти вимагають близько 1-2% в квадратних метрах. Зіставивши цифри з вартістю житла в столиці, ви побачите колосальні суми за об’єкт, від $1 до $2 млн
Є і зовсім недавні показові виступи. Один з них — галас навколо ЖК Tourbillon, коли забудовника звинуватили в вирубці дерев в Протасовому Яру. За словами
гендиректора Daytona Development Дмитра Паланчука, за припинення протестів проти будівництва «активісти» вимагали 5 млн гривень. «Спочатку вартість за те, щоб вони пішли була $100 тис. (по місту навіть ходить їх ставка — 50 центів за квадратний метр). Ми не погодилися. Ставку одразу підняли до 200. Поступатися шантажистам ми не збираємося», — пояснює
Паланчук.
Організації професійних вимагачів, як правило, доволі добре обізнані в бекграунді ділянки, вони перед тим, як влаштувати все, готують низку гучних заяв типу «будують у зеленій зоні», «через будівництво настане транспортний колапс», «знищують зелені насадження», «від будівництва може зруйнуватись будинок поблизу»
Підливає масло у вогонь і той факт, що Київрада ось уже кілька років, як не може узгодити генплан міста і зонування території. Відсутність містобудівної документації в Києві розв’язує руки спраглим заробити на будівництві.
«Якщо ці документи (містобудівна документація — прим. ред.) будуть розглянуті і проголосовані, проблема рейдерства в більшості своїй вичерпається. Буде чітко зрозуміло, хто, що і де будує. Поки немає правил, виходить хаос»
https://obolonskiy.org.ua/profesiya-mitinguvalnik-yak-i-navishho-blokuyetsya-budivnitstvo-v-kiyevi-yak-vidrizniti/