Киевлянин1 писав(ла):Саша13, сейчас есть много мест в мире (и даже на Украине) которые по некоторым показателям...
Киянин, вибач, я тебе провокую а ти ведешся.
Якщо ти памятаєш наші перші розборки - я люблю Київ.
Я люблю будь-яке місце подорожі.
Я був один день в м. Лозова, Харківська область - до потягу залишалося щось біля 8 годин і я пішов красивою вулицею на якій цвіли акації на край міста, де гордо височіла якась телекомунікаційна вежа. Дивний аромат раннього літа, барвистий степ на окраїні цього східноукраїнського міста в якому я був вперше і можливо востаннє.
Незважаючи на те, що перші декілька років в дитинстві я ріс в селі на Донбасі в Донецьк я попав перший раз на третій тур президентських виборів в 2004 році.
Я закохався в Донечан. В їхніх дивно красивих жінок - суміш грецької, татарської, славянської рас. В їхню розсудливість, віру в свого лідера. В їхнє вміння вирішувати питання. Адже в штаб оранжевих, який мав забрати "свого" спостерігача мене після підрахунку голосів в 3 години ночі доставили політичні опоненти. Коли ми випивали "по 100" я, як вічний тамада, оголошував дружбу між нашими народами і казав, що нам нічого ділити. Я бачив в їхніх очах радість, симпатію і дружбу. Все було донбас.
Я не про чудеса світу поза Києвом. Я про те, що де б ти не був, треба налаштовуватися на місцеву хвилю, коливатися з нею на одній частоті.
Треба ховати шарфик, якщо ти в Донецьку і якщо шарфик оранжевий, а ще краще - його туди взагалі не брати. Треба казати сусідам компліменти а не сварити їхніх кур і демонструвати квітниками свою високу київську культуру.
Вчися життю, шановний друже.
І тоді навіть в Києві, навіть з приїзжими тобі буде щастя.